Баганець

Баганець Олексій Васильович

Заслужений юрист України, почесний працівник прокуратури України, державний радник юстиції 2 класу,адвокат, правозахисник,член редакційної колегії загальнонаціональної правової газети «Юридичний вісник України»

Народився 5 квітня 1954 року у с. Горошино Семенівського району Полтавської області. Батьки все своє трудове життя пропрацювали в колгоспі, учасники Великої Вітчизняної війни.

Після закінчення Харківського юридичного інституту Олексій Васильович почав свій трудовий шлях стажистом, а згодом – слідчим прокуратури Генічеського району Херсонської області. Через деякий час він обійняв посаду старшого слідчого прокуратури Херсонської області, а потім – слідчого, старшого слідчого з особливо важливих справ при Прокурорі УРСР. Працював прокурором Радянського, Харківського районів м. Києва; заступником Західноукраїнського транспортного прокурора; заступником прокурорів Львівської та Київської областей; прокурором Львівської, Дніпропетровської, Волинської, Донецької і Рівненської областей; тричі займав посаду заступника Генерального прокурора України.

За багатолітню і бездоганну роботу в органах прокуратури Баганець Олексій Васильович відзначений низкою державних нагород, зокрема орденом «За заслуги ІІІ ступеня», медаллю «За трудову доблесть», нагрудними знаками «Почесний працівник прокуратури України», «Подяка за сумлінну службу в органах прокуратури» І і ІІ ступенів, має почесне звання «Заслужений юрист України».

З юних років Олексій Васильович займався спортом і це захоплення залишилося в нього на все життя. Особливо він надає перевагу східним єдиноборствам, кік-боксингу.

В період з 2010 по лютий 2014 року займався адвокатською практикою, зокрема захищав екс-Міністра внутрішніх справ Луценка Ю.В. Після вимушеного звільнення з органів прокуратури в 2010 році написав автобіографічну книгу «Незручний прокурор».

З квітня 2015 повернувся до адвокатської практики

Баганець Олексій Васильович написав ряд наукових статей:

    • Новий Кримінальний процесуальний кодекс України та зобов’язання Держави України за Європейською конвенцією про захист прав і основоположних свобод
    • Доказування причин та умов, що сприяли вчиненню кримінального правопорушення,
    • Вплив деяких правових презумпцій на предмет доказування у кримінальному провадженні
    • Що в дійсності криється за зростанням кількості прокурорів протягом 2013 року?
    • Незнання норм кримінального процесу чи небажання правоохоронних органів і суду виконувати Закон щодо звільнення від відповідальності учасників акцій протесту та мирних зібрань
    • Прогалини і недоліки проголосованого ВР України за основу проекту закону «Про державне бюро розслідувань»
    • Нова-стара Конституція. Роздуми над проектом Основного Закону України, презентованим Конституційною комісією в червні цього року
    • Поняття й значення предмета доказування у кримінальних провадженнях за ст. 368 КК України
    • Чи забезпечує держава права і свободи громадян щодо захисту їх життя і здоров’я від протиправних посягань, охорони власності та громадського порядку?
    • Стан злочинності в державі за 2015 рік та результати протидії їй з боку держави і як це пов’язано із реформуванням правоохоронних органів
    • Звідкіля взялися в новому Законі «Про прокуратуру» так звані «органи прокурорського самоврядування» та «органи, що забезпечують діяльність прокуратури» з такими надвеликими «повноваженнями»?
    • Приховані ризики Закону (законопроект № 3524 від 25.11.2015) «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» або Яким буде «нове правосуддя»?
    • та інші.

У 2017 році захистив кандидатську дисертацією на тему «Доказування стороною обвинувачення прийняття пропозиції обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою у досудовому розслідуванні» та здобув науковий ступень кандидата юридичних наук.

читати більше: Команда